Відео

Дуже гарно прочитано, правдивий вірш

Чутєво, молодець!

Дякую ❤

Дякую ❤️

❤❤❤❤🌠🌠🌠🌠🌟🌟🌟🌟

❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️🌟🌟🌟🌟🌟 🩸

Страшні слова, неначебто відчув страшні тортури, коли з тебе живзем здирають щкіру.

🥀🥀🥀🌾🌾🌾☀️❄️❄️❄️🌺🌺🇺🇦❤️❤️❤️👍

🌺🌟🌷☀️☀️🌾🔥🌹🥀❤❄️❄️❄️

ДЯКУЮ ❤️❤️❤️🇺🇦

❤❤❤

Був же ранок..а зараз день 😮 був, ось тікО день, а тут вже вечір 😮 тікО спАти ліг - кричать : - підйом! ...дуже, дуже глибокий віршик.

Той був в минулому,а той з майбутнього.

Нажаль, так буває...!

Сашо, дякую! ❤

Тут е 2 Чудовi речi : Вiрш i Прочитання. Дякую !!

Чудово читаете! Заважае Вас слухати музика,вона непотрiбна.В поезii треба ловити Кожне слово....

Дуууже тихо....

Я так тебе любив. Не відступися ж!.. І хай дороги наші розійшлися, О, як я вірив, що в гірку хвилину Одна душа мене все ж не покине. Мовчав, коли коханцеві (не мужу!) Ти віддавала тіло. Але ж душу?.. З такою легкістю!.. Тебе це не бентежить? Моєму ворогу твоя душа належить. Йому підспівуєш… Я не впаду, не бійся, Живи нещирістю і нею грійся. Одного я тепер найбільш боюся - Клятв з уст коханої: «Хай смерть - не відступлюся!»

АМІНЬ !!🙏🙏🙏❤️🇺🇦✌️

Мурахи по тілу 🔥👍

Круто!!!

Очі прям мокріли... Проникливо!

Сильно, Олександре! 👏🇺🇦

Як щемно, як правдиво, як мужньо-ніжно

Вітер поля дихає весною, Тоне сніг у синюватій млі, І ключами в небі наді мною З вирію вертають журавлі, Тут місця знайомі їм повсюди: Тут зросли й літати почали, Їх зраділий клич на повні груди Чути угорі: «курли-курли». Сонце їх купає у промінні, Я стою, дивлюсь на небо синє, Наче й сам збираюсь полетіть.

Сльози на очах 😢, світла пам'ять нашим хлопцям та дівчатам які боронять нашу країну

Божественне читання вірша!❤

No more freedom, devoid of fate, It is only one hope left alone: Hope to be back at least once to Ukraine Look at the native me country home. The Dnieper to see, the beauty of it - Then even to live or to die - doesn^t matter, To look through the boundless steppes and the graves, Remember last time, we were feeling much better... No more freedom, devoid of fate, The only one hope alone left.

A lone hope is left, the one thing that I own

No freedom have I, my good fortune has flown,

Без коментарів....ти шипочеш цей вірш, або інше...і ...наступає., приходить( добавте слово. )....час кохання...любимо своїх жінок!....вони красиві...сварливі...і...найкращі!!! Звісно є розлуки ,звісно вони гадюки ...але найкращі!!!!!

Мені бракує слів. Мій мозок пише: error Ти, світе, онімів? You see this Russian terror! Чому тече ріка Із крові українців? А відповідь проста! You know who here’s guilty. Земля наша кричить: Та зупиніть же звіра! Дивись, як нам болить! Гей, світе! We are here!

Скажи мені хто твій друг,... Чорновіл.... Амінь.

Дякую тобі і Олі за таку дивовижну колаборацію. Це правда. Це усе про нас

Дякую !

Дякую. Слова чіпляють аж до болю

Дякую Саша! Тяжко чути ці рядки, рядки нашої реальності, але ти декламуєш так талановито, що не можна залишитися байдужим. Дуже проникливо, до сліз ♥️💔

У мене теж буває, що здається ніби живу не я.

Господи, які слова…прямо в серце! Це неможливо уявити, думати без сліз. Світла і вічна памʼять усім полеглим Героям! Їм ще жити і жити б…😢😢😢

Літній ранок, сонця немає, вітер нестерпно свище. Старий гробар стоїть посеред тихого кладовища. Поки воно не наповнилось розхристаною юрбою - думає сам до себе, говорить сам із собою. «Це місце, куди всі потрапляють уже невинними. Але, Господи, я ж учора дивився новини. Він ще такий малий, але погляд у серце прямо. А я тут стою і зараз копатиму йому яму. Чекаю його серед могил, сам іще не померши. Його везуть через усю країну. Привезуть, здається, о першій. І коли прощатимуться - будуть казати, що він не вмирає ж. Просто ти, Господи, найкраще військо собі збираєш. Просто вони, Господи, для чогось тобі потрібні. І все, що я можу - за ними плакати, беззвучно й дрібно. Моє життя - спокій, їхнє - воля і боротьба. Кого тут може порятувати старий гробар?» Але ж стільки років ти свідчиш, що насправді немає кінця. Що у смерті немає віку, немає досвіду і лиця. Ось лопата замість хреста тобі, тож бери її і неси. Копай, гробарю, крім тебе, на це тут ні в кого не стане сил. Копай, заспокоюй їх душі, такі непокірні. Зроби так, щоб принаймні тепер їм було спокійно. Говори до них, бо стільки важливого ще не сказалось. Зроби, щоб їм було легко хоча би зараз. Любов ділить цей світ із тугою і скорботою. Гробар ще трохи стоїть - і йде робити свою роботу. Юрба збирається швидко, чекає його, завмерши. Літнє сонце починає припікати рівно о першій.

А ти в театральному вчився чи акторство????

Сильно...🔥

Слів нема... це те, що відчуває кожен з нас і боїться сказати вголос. Дякую, Саш... і дякую Ігорю за таку лірику.

Мабуть, кожен з нас зараз ставить ці питання вголос або всередині себе…Скільки ще…?

Дякую, Сашо. До глибини душі, до болю. Про нашу реальність 😢

кожен другий і кожна друга пишуть що хтось помер я не знаю як не розбити руки і як це винести все тепер я не знаю де роздають терпіння і де набратись віри і сил скільки ще усередині нас має викопатись могил? скільки ще усередині нас будуть нести важку труну? скільки той хто усе створив підніматиме данину? скільки місця ще є для нас у прозорих небесних ґрунтах? я питаю у себе й б'ю кулаками об власний страх. я не знаю як замінити слово "був" на коротке "є" того в кого ще б'ється серце завтра вб'ють чи він сам уб'є? скільки тим що живими вернуться будуть снитись вогні війни? якщо правда навчаться спати. якщо бачити зможуть сни. я не знаю що говорити тим хто втратив усіх і все чорна думка спокоєм снідає і мовчання з горлянки ссе я не знаю й не можу знати нічогісінько взагалі мертві квіти з живими квітами обвивають чоло землі.

😢😢😢мурашки

Так гарно(

😢❤